Модель готовності педагога до особистісного самовдосконалення в умовах реформування освіти

Анотація

У статті проаналізовано сутність, особливості готовності педагога до особистісного самовдосконалення. Узагальнено в межах експериментальної роботи поняття «особистісне самовдосконалення». Автором проаналізовано функціональний та особистісний підходи до готовності педагога до самовдосконалення. Зазначено, що у межах експериментальної роботи, доречним для визначення поняття готовності є поєднання обох підходів – функціонального та особистісного. На основі аналізу наукової літератури запропоновано визначення поняття «готовність». Особлива увага приділяється обґрунтуванню і визначенню компонентів готовності педагога до самовдосконалення. Автором розроблена модель готовності з описом характеристики кожного компонента готовності педагога до особистісного самовдосконалення. Окрема увага приділяється умінням, що забезпечують
освоєний спосіб виконання дій у практичній діяльності, спрямованій на особистісне самовдосконалення. Проаналізовано цілеспрямовану динамічну систему осмислених дій, що ґрунтується на знаннях соціального та фахового підґрунтя особистісного самовдосконалення, його структурі, принципах, особливостях, та спрямована на запуск механізмів розвитку особистісного потенціалу педагога. Доведено, що у результаті дій вольового компонента формується ряд вольових якостей, зокрема, цілеспрямованості, наполегливості, самостійності, дисциплінованості, витримки та самокритичності в особистісному самовдосконаленні.