Здатність до педагогічного проєктування як передумова успішної особистісно – професійної самореалізації

Анотація

У статті висвітлено результати осмислення проблеми здатності майбутнього фахівця до педагогічного проєктування в контексті розгортання положення сучасної психолого-педагогічної науки щодо трактування, що поняття особистість є ширшим за поняття професія. Спираючись на конструктивність компетентнісного наукового підходу, підтверджено самоцінність здатності здобувача вищої освіти до педагогічного проєктування. Констатовано переваги проєктування як категорії «перетворювальної діяльності», окреслено результати аналізу, проведених фундаментальних досліджень, присвячених вивченню базових характеристик педагогічного проєктування. Наведено деякі результати проведеного локального дослідження щодо, зокрема, найбільш суттєвих труднощів, котрі відчувають магістранти у процесі реалізації педагогічного проєктування, у контексті успішності особистісно-професійної самореалізації. На цій основі аргументовано педагогічну доцільність розглядати готовність майбутнього фахівця до проєктної діяльності не як самоціль, а у взаємозв’язку, взаємозалежності і взаємообумовленості із такими особистісно-професійними якостями, котрі проєктуються на  здатність до самоактуалізації та позитивно впливають на  становлення професійної суб’єктності. Окреслена площина порушеної проблеми вивчається у постановочному плані, адже науковий фонд, котрий склався,  лише віддзеркалює поодинокі наукові розвідки. Доведено доцільність того, що  означений контент досліджувальної проблеми зберігати саме за логікою підготовки здобувачів вищої освіти, тобто за освітніми ступенями «бакалавр – магістр – доктор філософії»; це важливо з огляду на результати саморефлексії здобутого досвіду викладацької діяльності у закладах вищої освіти та неперевершене значення наступності у   забезпеченні передумов успішності особистісно-професійної самореалізації.