Особистість Климента Квітки в контексті викликів ХХ століття

Анотація

Стаття присвячена аналізу творчості українського фольклориста початку ХХ століття – Климента Квітки – ученого, який одночасно здійснював успішну адміністративну діяльність, очолюючи Кабінет музичної етнографії Всеукраїнської Академії наук у Києві. З’ясовано, що у найнесприятливіших умовах, навмисне створених сталінською владою, за постійного грубого втручання в наукову та адміністративну діяльність ученого, К. Квітці як молодому вченому, упоряднику вагомих збірників із музичного фольклору, визнаному теоретику-новатору (в майбутньому фундатору музично-фольклористичної педагогіки) – було вкрай важко поєднувати потужну наукову діяльність та виснажливу адміністративну роботу.

Доведено, що серйозна й відповідальна діяльність К. Квітки на ниві фольклористики відкрила вченому (як новатору з багатьох основоположних питань фольклористики) нові шляхи діяльності, що забезпечило йому незвідані досі можливості піти значно далі інших дослідників у своїх численних наукових досягненнях, які здивували наукову спільноту.

Учений зосереджує свою увагу на широкому колі інтересів, які віддзеркалюють насамперед: моральний кодекс збирача й дослідника фольклору, документування народної музики, специфіку предмета етномузикології, критику і текстологію, народне виконавство, музично-фольклорні жанри, транскрипцію, місце фольклористики в системі історичних дисциплін (створив єдину у світі логічно-точну теорію ритмоструктурної типології і картографування пісенних типів), походження музики, порівняльні аспекти дослідження, наукову самокритику.

За енциклопедичністю знань, глибиною опрацьованих проблем і аналітичним хистом учений Квітка, якого справедливо зараховують до вчених світового рівня, не має рівних у світовій етномузикології. Минули буремні століття та й на початку III тисячоліття ім’я великого вченого продовжує залишатися на найвищих щаблях наукових надбань особливої науки етномузикології.