Нові технології навчання

Професійна підготовка вчителя в умовах воєнного стану засобами педагогіки толерантності

Надія Бирко — 2024-10-08

У поданій статті висвітлено підсумки результатів ІІ концептуально-діагностичного етапу експерименту всеукраїнського рівня «Науково-методичне забезпечення реалізації авторської моделі «Школа толерантності», педагогічними колективами-учасниками якого є ліцей № 2 Хмельницької міської ради, гімназія № 6 Шепетівської міської ради Хмельницької області, Будинок дитячої творчості Нетішинської міської ради Хмельницької області. Метою дослідження визначено науково обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність науково-методичного забезпечення реалізації авторської моделі «Школа толерантності».

За підсумками ІІ етапу експерименту учасниками-закладами освіти розроблено Концепцію з реалізації науково-методичного забезпечення авторської моделі «Школа толерантності», укомплектовано діагностичні методики та програми на визначення ефективності функціонування авторської моделі «Школа толерантності», психологами експериментальних закладів освіти підібрані, адаптовані та розроблені діагностичні комплекси з виявлення рівня толерантної особистості та толерантного середовища, керівниками закладів освіти забезпечено повний психолого-педагогічний супровід експерименту всеукраїнського рівня, учасниками експерименту розроблена модель педагогічної системи «Школа толерантності», що враховує специфічні умови експериментальних закладів освіти, категорії учасників освітнього процесу та сучасні умови воєнного стану в Україні.

Автономія закладу вищої освіти: принципи впровадження в Україні

Оксана Власюк — 2024-10-08

У статті наголошено, що в Україні відбувається процес трансформації освітньої галузі з метою поступової інтеграції вітчизняної вищої освіти до європейського освітнього простору. Зазначено, що сучасний стан розвитку системи освіти та ринку праці потребує від закладів вищої освіти швидкого врахування нових напрямів та змін у суспільстві. Обґрунтовано необхідність впровадження автономії у вітчизняних закладах вищої освіти. Особливу увагу акцентовано на принципах та критеріях реалізації університетської автономії. Проаналізовано результати онлайн опитування наукових, науково-педагогічних працівників та здобувачів вищої освіти щодо доцільності розширення інституційної автономії. Наші дослідження показали, що рівень впровадження автономії в українських закладах вищої освіти є недостатнім. Визначено концепцію університетської автономії, яка визначається здатністю закладу вищої освіти самостійно проводити освітній процес, наукові дослідження, набір студентів, кадрового персоналу.

Інноваційні психопедагогічні аспекти освіти різновікових груп суб’єктів освіти в умовах ціложиттєвого навчання

Олександр Вознюк — 2024-10-08

У дослідженні проаналізовано особливості особистісно орієнтованого підходу до навчання різновікових груп суб’єктів освіти. Також окреслено шлях реалізації найбільш ефективної форми навчання (навчання інших/використання знань у конкретній діяльності) у контексті «піраміди навчання» як найбільш важливого узагальнення стратегій освітньої діяльності не тільки учнівської молоді, але й дорослих людей, що відображає градацію ефективності цих стратегій: від лекції як малопродуктивного засобу навчальної діяльності до найбільш ефективного засобу – навчання інших та практичне використання знань, виконання реальних дій, що реалізує ефект резонансу та феномен «дзеркальних нейронів».

Цей найбільш ефективний засіб освіти ілюструється через освітню систему видатного українського педагога О. Рівіна, відповідно до якої суб’єкти освітнього процесу засвоюють якісно і швидко лише те, що відразу після отримання/засвоєння нової інформації застосовують на практиці: «дізнався що-небудь – тут же розкажи, поясни іншому, застосуй на практиці, при цьому, якщо потрібно, то й неодноразово, іноді й багато разів». За таких умов учні застосовують набуті знання та розповідають/транслюють іншим ці знання доти, доки самі не засвоять їх, сформують відповідні вміння досконало.

Розглядаються такі напрями особистісно орієнтованого підходу у контексті психопедагогіки, як методики інтервальних повторень, супералгоритм (який реалізує феномен нейропластичності людського мозку), метод послідовного чергування циклів навчання.

Доведено, що сучасна система освіти різновікових груп суб’єктів освіти має інтегрувати як теоретико-практичні здобутки педагогічної науки (що втілені у «піраміді навчання»), так і здобутки психопедагогіки, яка становить певний синтез педагогіки та широкого кола наук про людину (одна з таких наук – нейропедагогіка). За таких умов як перспективу подальших розвідок вважаємо обґрунтування та створення цілісної системи освіти різновікових груп суб’єктів освіти, яка має поєднати колективно-партнерський та особистісно-індивідуальний аспекти освітньої діяльності.

Особливості підготовки майбутніх учителів технологій в умовах реформування Нової української школи

Ірина Голіяд — 2024-10-08

Стаття присвячена визначенню особливостей компетентнісної підготовки майбутніх учителів технологій у контексті Концепції Нової української школи. НУШ ставить нові виклики та завдання перед системою освіти і зокрема перед педагогічними закладами, які забезпечують підготовку майбутніх учителів технологій. Майбутні вчителі технологій мають знати не лише предмет, а й низку ключових компетенцій, які допоможуть їм підготувати майбутнє покоління до життя в динамічному світі. Особлива увага приділяється формуванню у майбутніх учителів готовності використовувати інноваційні технології, САПР та володіти графічною компетентністю.

Для підготовки майбутніх учителів технологій необхідні кваліфіковані викладачі, які мають глибокі графічні знання та досвід роботи в цій галузі. Педагоги мають опановувати сучасні методи та форми навчання, інноваційні технології, навички використання ІКТ і САПР, працювати з дітьми, налагоджувати співпрацю з практиками, роботодавцями, представниками громадськості.

У статті акцентується на перевагах кластерної моделі підготовки вчителів технологій, особливо щодо формування графічної грамотності. Автори порівнюють цей підхід з університетським навчанням, виділяючи ключові відмінності між ними.

Розвиток креативності здобувачів освіти засобами генеративного штучного інтелекту

Андрій Гуржій — 2024-10-08

Наслідки пандемії COVID-19, повномасштабна війна росії проти України, здобуття Україною статусу кандидата на членство в Європейському Союзі актуалізували проблему цифрового та інноваційного розвитку системи освіти. Перехід від традиційної моделі до дистанційної форми навчання зумовив переосмислення ефективності викладацької практики, оновлення освітніх програм та матеріально-технічної бази. Актуальний напрям, що почав розвиватися та використовуватися в українській освіті, – штучний інтелект. Нині освітній процес побудований на використанні цифрових пристроїв та інформаційних технологій. Метою дослідження було проаналізувати використання штучного інтелекту для підтримки розвитку креативності та інновацій в освітньому процесі. Під час аналізу та формування результатів дослідження було використано філософські та загальнонаукові методи. Проаналізовано останні дослідження закордонних науковців та визначено аспекти розглянутої теми, що досі не знайшли відображення в міжнародному дискурсі. Зокрема, у статті розглянуто особливості використання штучного інтелекту в закладах загальної середньої та вищої освіти. Проаналізовано наукові погляди щодо визначення поняття «штучний інтелект» та згідно з цим наведено авторську дефініцію. Розглянуто системи та типи штучного інтелекту загалом та наведено його категорії, що використовуються в освітньому процесі. Наведено приклади використання штучного інтелекту в закладах освіти різного рівня, починаючи із закладів початкової освіти. Визначено перспективи розвитку штучного інтелекту в системі освіти. Практичне значення дослідження полягає в тому, що здійснений аналіз технологій штучного інтелекту в освіті та наведені приклади демонструють можливість їх використання викладачами з метою підвищення зацікавленості здобувачів вищої освіти та ефективності результатів освітнього процесу.

Інженерний складник STEM

Андрій Давиденко — 2024-10-08

Стаття присвячена проблемі використання STEM-підходів в освіті. В ній, зокрема, розглядається інженерна складова STEM.

Дослідження автора присвячене вивченню пізнання механізму творчості людини (дитини). Автор не лише доводить важливість інженерної складової STEM, показує її відмінність від політехнічного навчання, а й дає методичні рекомендації стосовно її реалізації в педагогічній практиці. Цінним, на думку автора, є запропонований ним підхід до постановки винахідницьких задач та моніторингу результатів діяльності учнів.

Аналіз проблеми та пропозиції стосовно її розв’язання автор робить на основі власної педагогічної практики, передового педагогічного досвіду вчителів, а також на основі результатів виконуваних наукових досліджень. Цьому ж сприяє його робота в підготовці завдань для проведення Всеукраїнських турнірів юних винахідників і раціоналізаторів, а також Міжнародних конкурсів юних дослідників та винахідників «Едісони ХХІ століття». Участь у міжнародних наукових конференціях та систематичне проведення для вчителів європейських країн тематичних вебінарів дає змогу здійснювати апробацію пропонованих підходів до запровадження STEM в педагогічну практику.

Методологія впровадження акмеологічної концепції професійного розвитку майбутнього педагога з орієнтацією на духовне й моральне та інтелектуальне зростання особистості

Олександра Дубасенюк — 2024-10-08

Способи організації інноваційної діяльності в закладах загальної середньої освіти

Світлана Золотухіна — 2024-10-08

У статті розкрито сутність та зміст способів організації інноваційної діяльності закладів загальної середньої освіти на прикладі комунального закладу «Харківський ліцей № 12 Харківської міської ради». Метою статті було висвітлення практичного досвіду з організації інноваційної діяльності здобувачів освіти у закладах загальної середньої освіти. У процесі наукового пошуку нами було використано комплекс теоретичних методів дослідження, таких як: аналіз, порівняння, узагальнення практичного досвіду. У роботі ми спиралися також на передовий педагогічний досвід «учителів-пілотників» та спостереження за діями учнів. Розкрито оптимальні способи організації діяльності: залучення учнів у дослідницьку діяльність; використання компетентнісних, прикладних задач, що реалізують наскрізні змістові уміння, а також інноваційних педагогічних технологій; включення учнів у активну творчу діяльність на уроках; застосування на уроках цифрових освітніх ресурсів. Доведено, що активне занурення здобувачів освіти у процес інноваційної діяльності позитивно вливає на їх психоемоційний стан, рівень навчальних досягнень та сприяє формуванню готовності до інноваційної діяльності у будь-якій сфері життєдіяльності. Під час практичної роботи з’ясовано, що дієвими технологіями у здійсненні інноваційної діяльності є «Дебати» (за допомогою зазначеної технології відбувається формування лідерських якостей особистості, сприяє розвитку комунікативних навичок, які надалі сприятимуть формуванню презентаційних навичок, уміння вести аргументовано дискусію) та «Орієнтація на дослідження» (у процесі використання зазначеної технології відбувається не тільки формування готовності учнів до інноваційної діяльності, а також розвиток дослідницьких умінь та творчих здібностей).

Як висновок, хочемо зазначити, що, добираючи способи організації інноваційної діяльності закладу загальної середньої освіти, потрібно завжди приділяти увагу профільному навчанню у закладі, кадровому потенціалу, взаємодії усіх учасників освітнього процесу. Адже організація інноваційної діяльності – це складний і довготривалий процес, який тільки при повній узгодженості дій усього педагогічного колективу може привести до бажаного результату.

Програма формування професійно-ціннісних орієнтацій учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти

Юрій Ївженко — 2024-10-08

У статті представлено результати теоретичного дослідження процесу формування професійно-ціннісних орієнтацій. Визначено поняття "професійно-ціннісні орієнтації учнівської молоді" та проаналізовано їх роль у ставленні до обраної професії й досягненні високого рівня професіоналізму. З'ясовано, що сформована система професійних цінностей особистості стає стимулом та засобом до саморозвитку учнівської молоді, надає змогу відповідально ставитися до своєї професійної діяльності, є основою для адаптації до умов ринку праці, активності та творчості упродовж трудової діяльності.

На основі теоретичного дослідження були визначені педагогічні умови формування професійно-ціннісних орієнтацій учнівської молоді, з метою реалізації яких розроблено програму «Формування професійно-ціннісних орієнтацій здобувачів освіти у закладах професійної освіти». Програма передбачає системний та цілеспрямований вплив на формування професійно-ціннісних орієнтацій у ході позанавчальної роботи й спрямована на ознайомлення учнів зі змістом і значенням професійних та індивідуальних цінностей, їх типами, основними шляхами їх формування і розвитку. Програма передбачає десять занять – соціально-психологічних тренінгів. У статті визначено їх структуру, змістовну й організаційну цілісність, яка забезпечується комплексом технологій.

Здатність до педагогічного проєктування як передумова успішної особистісно – професійної самореалізації

Надія Кічук — 2024-10-08

У статті висвітлено результати осмислення проблеми здатності майбутнього фахівця до педагогічного проєктування в контексті розгортання положення сучасної психолого-педагогічної науки щодо трактування, що поняття особистість є ширшим за поняття професія. Спираючись на конструктивність компетентнісного наукового підходу, підтверджено самоцінність здатності здобувача вищої освіти до педагогічного проєктування. Констатовано переваги проєктування як категорії «перетворювальної діяльності», окреслено результати аналізу, проведених фундаментальних досліджень, присвячених вивченню базових характеристик педагогічного проєктування. Наведено деякі результати проведеного локального дослідження щодо, зокрема, найбільш суттєвих труднощів, котрі відчувають магістранти у процесі реалізації педагогічного проєктування, у контексті успішності особистісно-професійної самореалізації. На цій основі аргументовано педагогічну доцільність розглядати готовність майбутнього фахівця до проєктної діяльності не як самоціль, а у взаємозв’язку, взаємозалежності і взаємообумовленості із такими особистісно-професійними якостями, котрі проєктуються на здатність до самоактуалізації та позитивно впливають на становлення професійної суб’єктності. Окреслена площина порушеної проблеми вивчається у постановочному плані, адже науковий фонд, котрий склався, лише віддзеркалює поодинокі наукові розвідки. Доведено доцільність того, що означений контент досліджувальної проблеми зберігати саме за логікою підготовки здобувачів вищої освіти, тобто за освітніми ступенями «бакалавр – магістр – доктор філософії»; це важливо з огляду на результати саморефлексії здобутого досвіду викладацької діяльності у закладах вищої освіти та неперевершене значення наступності у забезпеченні передумов успішності особистісно-професійної самореалізації.

Цифровізація освітнього процесу в Новій українській школі

Ірина Колеснікова — 2024-10-08

У статті окреслено перспективи цифровізації освітнього процесу, які передбачають трансформацію змісту, методів та організаційних форм навчання з метою забезпечення якості та доступності освіти, посилення індивідуалізації та диференціації навчання в новій українській школі. Актуальність теми зумовлена зміною підходів до організації навчання в умовах реформування освіти. Аналіз літературних джерел засвідчив, що проблема інтеграції цифрових технологій в освітній процес сучасного закладу освіти потребує більш ретельного вивчення. Визначено переваги цифровізації освітнього процесу, зокрема підвищення мотивації учнів, індивідуалізація навчання, розвиток цифрової грамотності. З’ясовано, що використання інформаційно-комунікаційних технологій робить навчання більш гнучким, дозволяє створювати індивідуальні освітні траєкторії здобувачів освіти, враховуючи їх особисті потреби та інтереси, що сприяє підвищенню ефективності освітньої взаємодії. Проаналізовано виклики, пов’язані з технічним забезпеченням шкіл та готовністю вчителів до використання цифрових технологій у професійній діяльності. Наголошено на важливості методичної підтримки педагогічних працівників, проведення практичних занять та тренінгів з метою розвитку їх цифрової компетентності. Особлива увага приділяється умовам створення безпечного цифрового освітнього середовища. У висновку підкреслюється, що успіх цифровізації залежить від створення відповідної інфраструктури, розробки якісних цифрових ресурсів, підготовки педагогічних кадрів та активного залучення учнів до створення цифрового контенту. Цифровізація освітнього процесу в новій українській школі відкриває широкі можливості для підвищення якості навчання та розвитку учнів. Визначено основні напрями подальших наукових розвідок, зокрема, пошук ефективних шляхів цифровізації як комплексу інструментів, що оптимізують навчання, забезпечують персоналізацію освіти.

Формування в майбутніх учителів початкових класів системного підходу до впровадження ігрових форм роботи

Павло Копосов — 2024-10-08

У статті на основі теоретико-методологічного дослідження розглянуто проблему формування системного підходу до організації ігрових форм роботи майбутніми вчителями початкових класів. Проаналізовано поняття «система», «педагогічна система», особливості взаємодії компонентів (елементів) педагогічної системи. Описано системний підхід до аналізу структури ігрової методики та її місце в педагогічній системі вищого порядку. Розкрито вимоги до якостей педагога як організатора навчально-ігрової діяльності молодших школярів. Доведено доцільність формування у майбутніх учителів системного підходу до проведення ігрових форм роботи у практичній педагогічній діяльності.

Діяльнісний підхід як основний критерій ефективності навчання

Борис Кремінський — 2024-10-08

Статтю присвячено розгляду аналізу, узагальненню та описанню того, як, використовуючи діяльнісний підхід, потрібно на науковій основі робити висновки про ефективність навчання. Зроблено висновки про те, що зміст діяльнісного підходу полягає в оцінюванні ефективності відповідної діяльності за її результатами. Результати діяльності можуть свідчити про наявність здібностей та обдарувань особистості, тобто можуть бути використані для розробки критеріїв обдарованості. Навчання є повноцінною, складною, багатогранною і дуже важливою інтелектуальною діяльністю, результатом якої, зокрема, є розвиток здібностей особистості. Тобто діяльність, що здійснюється у процесі навчання, є шляхом, способом і методом розвитку індивіда. Ефективність навчання індивіда знаходить своє відображення у результатах його діяльності. Результати інтелектуальної діяльності, незважаючи на істотну різноманітність їх змісту, форм, видів та рівнів, можуть бути формалізовані, систематизовані узагальнені та оцінені за допомогою запропонованого нами концептуального підходу, що своєю чергою на науковій основі уможливлює на основі діяльнісного підходу проводити неупереджений та об’єктивний аналіз ефективності навчання і робити висновки щодо результатів виявлення (діагностування) здібностей, обдарованості та можливостей і шляхів її подальшого розвитку.

Формування соціальної мобільності як сегмент до цифровізації сучасної освіти

Світлана Крупко — 2024-10-08

Розглянуто проблему формування соціальної мобільності як сегмент до цифровізації сучасної освіти в Україні. Зосереджено увагу на соціальній мобільності майбутніх фахівців соціальної роботи як інструменту розвитку сучасної цифровізації в освіті. Виокремлено прогресивні, інформаційно-комунікаційні та цифрові технології. Констатовано, що сучасні інформаційні технології покликані удосконалювати наявні і створювати нові можливості для комунікації у сфері освіти. Узагальнено структуру соціальної мобільності через призму критеріїв (особистісний, інструментальний, процесуальний) та відповідних показників. Виявлено переваги цифровізації сучасної освіти для формування соціальної мобільності майбутніх фахівців соціальної роботи: персоналізація, інтерактивність, субкультурність. Узагальнено інформацію про те, що соціальна мобільність майбутніх фахівців соціальної роботи як сегмент до цифровізації сучасної освіти актуалізує багатовекторність, інтерактивність, якість, ефективність і конкурентоспроможність майбутніх працівників соціальної сфери.

Підготовка майбутнього вчителя до навчання риторики учнів ліцею з використанням цифрових інструментів

Оксана Кучерук — 2024-10-08

У статті розглянуто теоретичні і практичні проблеми підготовки майбутніх учителів-словесників до навчання риторики на уроках української мови із використанням цифрових інструментів. За допомогою анкетування майбутніх учителів української мови і літератури (40 осіб) з’ясовано стан готовності їх до навчання риторики учнів. Осмислено досвід професійної підготовки майбутнього вчителя до шкільного навчання риторики в Житомирському державному університеті імені Івана Франка.

Визначено лінгводидактичні, психолого-педагогічні та цифрові умови підготовки майбутніх учителів-словесників до навчання риторики учнів старших класів. Окреслено методи і цифрові ресурси, що уможливлюють реалізацію відповідних умов на заняттях з риторики і методики навчання української мови в проєкції на навчання риторики учнів старших класів у межах шкільного курсу української мови.

Наголошено на риторичному і лінгвометодичному складниках підготовки майбутніх учителів-словесників до навчання риторики. Акцентовано на особливостях ресурсу «ПАДагогічне колесо» Алана Керрінгтона, механізми функціонування якого базуються, поза іншим, на деталізуванні освітніх цілей, визначенні співвідносних з ними цифрових інструментів та доборі ефективних технологій навчання, які потенційно забезпечують внутрішню мотивацію здобувачів та ефективність освіти. Розглянуто можливості використання цього ресурсу в процесі підготовки майбутніх учителів-словесників до навчання риторики на уроках української мови.

Результати дослідження можуть сприяти кращому усвідомленню системи підготовки студентів-філологів до шкільного навчання риторики з використанням цифрових засобів ІКТ.

Рекреаційна діяльність як складова оздоровлення та відновлення педагога в сучасних реаліях

Лілія Кучинська — 2024-10-08

У статті визначено потенціал рекреаційної діяльності щодо відновлення та оздоровлення педагогічних працівників у сучасних непростих реаліях та обґрунтовано актуальність систематичної участі у такій діяльності. Підкреслено нерозривний зв’язок між рекреаційною діяльністю та здоров’ям і суб’єктивним добробутом особистості. Проаналізовано багатовимірну структуру залучення до рекреаційних видів діяльності, що охоплює поведінковий, афективний та когнітивний аспекти. Окреслено низку універсальних бенефіціарних особливостей рекреаційної діяльності, зокрема релаксацію, зниження рівня напруги, підтримку оптимального здоров’я, пробудження відчуттів, наповнення енергією, покращення самооцінки та вдосконалення навичок. У статті також виокремлено компоненти професійної готовності до застосування рекреаційного потенціалу дозвілля, серед яких мотиваційно-ціннісний, когнітивно-інтелектуальний, діяльнісно-творчий та аналітико-рефлексивний компоненти. Акцентовано особливо на внутрішній мотивації як фундаментальному аргументу для педагогічних працівників брати активну участь у різних заходах рекреаційного спрямування. Представлено фізичні (контроль за фізіологічними показниками, покращення загального стану здоров’я, попередження серцево-судинних захворювань), соціальні (перебування в компанії з іншими, зменшення відчуття самотності, розвиток соціальних навичок), психологічні (відчуття захоплення, радості, захвату, азарту, гострі пригодницькі відчуття, стрес-менеджмент, релаксація та втеча від буденних проблем, правильний баланс між роботою та відпочинком або тайм-менеджмент) та емоційні мотиватори (відчуття щастя та добробуту, інтелектуальний розвиток, духовні цінності), що спонукають до рекреаційної активності. Визначено поняття «рекреаційного ресурсу», правильне використання якого підвищує ефективність відновлювальних показників дозвіллєвої активності. Зазначено, що рекреаційні заходи за видом активності поділяються на заняття інтелектуального рекреаційного спрямування (відвідування музеїв, бібліотек, театрів, концертних залів, клубів тощо) та фізичного або рухового характеру, що дає змогу зняти фізичну втому та відновити фізичний стан організму (заняття спортом, гімнастикою, танцями, так зване «зелене дозвілля»: піші прогулянки у міських зелених зонах, велопрогулянки, садівництво, фермерство тощо).

Роль спрямованості особистості у розвитку соціальних компетентностей в процесі підготовки майбутнього фахівця освітянської сфери

Олена Мірошниченко — 2024-10-08

Досліджується роль спрямованості особистості у розвитку соціальних компетентностей в процесі підготовки до професійної діяльності у здобувачів вищої освіти педагогічних спеціальностей. Актуальність дослідження випливає із факту, що у процесі професійної діяльності вчителя його спрямованість постає суттєвим аспектом зазначеної діяльності. Тому одна з наріжних проблем психолого-педагогічної науки пов’язана з дослідженням сфери особистісної спрямованості учасників освітнього процесу як провідного чинника ефективності навчальної діяльності. Це, у свою чергу, передбачає вивчення розвитку соціальних компетентностей, що формуютьсоціально-психологічну складову готовності до професійної діяльності фахівців освітянської сфери.

Спрямованість особистості, здатної до самодетермінації, є важливим складником готовності до певної діяльності. Готовність до педагогічної діяльності розуміється як інтегральне новоутворення особистості, що зумовлює спрямованість на педагогічну діяльність. Така спрямованість виникає на підгрунті особистісного інтересу та стійкої мотивації до педагогічної діяльності, обумовлюється професійними потребами, усвідомленням соціальної значимості діяльності вчителя, а також наявністю якостей, притаманних фахівцю освітянської сфери. Виконання професійних обов’язків педагога на високому рівні великою мірою пов’язане з розвитком соціальних компетентностей.

З’ясовано, що соціальні компетентності педагога мають складну структуру та ієрархію, а у професійній діяльності педагога мають декілька характерних особливостей, що утворюють індивідуальний комплекс, який складає систему соціальних компетентностей особистості. З метою вивчення соціальних компетентностей у здобувачів вищої педагогічної освіти було проведено дослідження спрямованості особистості за методикою В. Басса, а також прояв соціальних компетентностей у вирішенні конфліктних ситуацій за методикою К. Томаса і Р. Кілманна.

Опитування проводилось серед здобувачів вищої освіти педагогічних спеціальностей у Житомирському державному університеті імені Івана Франка у 2023–2024 рр. Визначено, що спрямованість особистості вчиняє істотний вплив на розвиток соціальних компетентностей, які можуть актуалізуватися за певних обставин.

Інструменти ефективної комунікації учнів та вчителів у цифровому освітньому середовищі: результати онлайн-дослідження

Оксана Овчарук — 2024-10-08

У статті розглядається важливість ефективної комунікації між вчителями та учнями в цифровому освітньому середовищі з огляду на інтенсивну цифровізацію освітнього процесу, зумовлену втратами освітньої інфраструктури в Україні через війну та пандемію COVID-19. Проаналізовано останні дослідження вітчизняних і закордонних учених щодо використання цифрових інструментів для комунікації в освіті, виділяючи їх переваги (покращене розуміння онлайн-середовища, універсальність, доступність, різноманітність форм, рівний доступ), і висвітлено позитивні та негативні впливи цифрових технологій на розвиток соціальних навичок дітей, зокрема й у процесі онлайн-комунікації. Наголошується на необхідності розвитку цифрової компетентності вчителів у сфері онлайн-комунікації відповідно до професійного стандарту. Представлено результати онлайн-опитування педагогів з різних регіонів України щодо їх ставлення та досвіду використання різних інструментів цифрової комунікації в освітньому процесі, що здійснювалось у 2023 році Інститутом цифровізації освіти Національної академії педагогічних наук України. Виявлено, що найбільш популярними виявилися месенджери (84% опитаних), електронна пошта (68%) та відеоконференцзв'язок (56%). Визначено основні переваги застосування цифрових інструментів комунікації на думку вчителів, серед яких: оперативність, економія часу, зручність, мультимедійність. Водночас респонденти вказали на певні недоліки: технічні проблеми, відсутність живого спілкування, ризики для конфіденційності та кібербезпеки. Зроблено висновок про необхідність урахування отриманих результатів онлайн-дослідження під час підвищення кваліфікації педагогів для ефективної організації комунікації в цифровому освітньому середовищі.

Особистісне самовдосконалення як один з основних творчих чинників освіти впродовж життя

Ольга Орлова — 2024-10-08

У статті розглядається важливе питання сучасної освіти – удосконалення рівня професійної компетентності сучасного педагога через особистісне самовдосконалення. Розкрито підходи, які характеризують творчого, ініціативного педагога, який може забезпечити розвиток та становлення особистості. Професійна компетентність сучасного педагогічного працівника формується за умови особистісного самовдосконалення. Розглянуто поняття особистісного самовдосконалення. Запропоновано аналіз методологічних принципів дослідження проблеми особистісного самовдосконалення в контексті розвитку професійної компетентності сучасного педагогічного працівника. Висвітлено проблему навчання впродовж життя як самовдосконалення майбутнього педагога. У роботі показано результати аналізу теоретичних підходів щодо безперервного професійного самовдосконалення особистості як творчого чинника освіти впродовж життя.

Теоретичною основою дослідження автор обирає акмеологічний підхід, оскільки особистість за цим підходом зорієнтована на найвищі досягнення у професійному самовдосконаленні, а ядром в цьому процесі є ідея «самості». Автор розмежовує поняття «саморозвиток» та «самовдосконалення» особистості. Саморозвиток особистості розглядається як самотворче видове поняття, що входить до складу родового поняття «розвиток» і має в собі класове поняття «самовдосконалення». Представлена структура професійного самовдосконалення складається з цільового, змістового, інструментального, практичного і корекційного компонентів. Спираючись на праці дослідників у галузі освітніх наук, власні експериментальні дослідження, автор уточнює сутнісні характеристики та структурні компоненти особистісного самовдосконалення педагогів. Визначено, що важливою передумовою процесу самовдосконалення є ставлення самого фахівця до пропонованих вимог.

Автор доводить, що особистісні інноваційні зміни насамперед залежать від педагога, його творчого потенціалу, підготовки до безперервної самоосвіти або навчання впродовж життя. Обґрунтовано, що при досконалій організації занять із самоосвіти постійно вдосконалюється професійна майстерність педагогів, їх творча діяльність, в результаті чого формується авторитет педагогів серед учнів, батьків і колег.

Вища школа України в умовах воєнних загроз і викликів: реалії та перспективи

Віталій Погребняк — 2024-10-08

Від введення у дію з 2014 року Закону України «Про вищу освіту» вітчизняна вища школа, як і вся Україна, живуть і діють у надзвичайних умовах, спочатку - пандемії COVID-19, а потім - воєнного стану. Вперше воєнний стан (на фоні пандемії) на 30 днів було запроваджено у 10 областях України 26 листопада 2018 року внаслідок збройної агресії російської федерації у районі Керченської протоки, а 24 лютого 2022 року Указом Президента України воєнний стан введено в усій країні через масштабну військову агресію рф. Воєнний стан і військові дії на значній території нашої країни суттєво вплинули на життя держави та суспільства, у тому числі на освітню галузь в цілому і на систему вищої освіти зокрема.

Систему вищої освіти (далі Система), згідно зі статтею 11 Закону України «Про вищу освіту» складають: заклади вищої освіти всіх форм власності; рівні, ступені та кваліфікації вищої освіти; галузі знань і спеціальності; освітні програми; ліцензійні умови провадження освітньої діяльності; органи, що здійснюють управління у сфері вищої освіти; учасники освітнього процесу.

Основні загрози та виклики, що постали перед вищою школою у воєнний період, це загроза життю і здоров’ю учасникам освітнього процесу; руйнування та пошкодження інфраструктури ЗВО; вимушене переміщення закладів; вплив війни на контингент здобувачів вищої освіти та склад науково-педагогічних працівників; забезпечення рівного доступу до вищої освіти; труднощі провадження наукової та інноваційної діяльності; обмеження можливостей здійснення міжнародної співпраці; зниження якості освіти; обмежене фінансування - безпосередньо чи опосередковано впливають на стан всієї системи вищої освіти.

У статті досліджується забезпечення стійкості Системи через трансформацію її складників; оцінюються прийняті державними органами управління та закладами вищої освіти рішення і реалізовані заходи для забезпечення дієздатності галузі в умовах воєнного стану та відновлення у повоєнний період. Аналізуються і оцінюються пропозиції щодо удосконалення управління галуззю, забезпечення рівного доступу до вищої освіти в умовах війни, оптимізації мережі університетів, осучаснення організації освітнього процесу та підвищення якості освіти.

Реалізація державної політики у сфері фізичної культури та масового спорту в Україні

Андрій Ребрина — 2024-10-08

У статті актуалізовано питання реалізації державної політики у сфері фізичної культури та масового спорту в Україні. Розглянуто аспект збереження здоров’я населення як системного комплексного підходу до організації активного дозвілля, створення відповідних локацій, популяризації здорового способу життя з метою залучення різних груп населення. Обґрунтовано, що популяризація та організація діяльності спортивно-оздоровчого спрямування та активного дозвілля для усіх категорій населення є важливим та стратегічно значущим аспектом державної політики. Презентовано досвід реалізації державної політики у сфері фізичної культури та масового спорту в Україні на прикладі Державної установи ВЦФЗН «Спорт для всіх», розкрито її основні завдання та функції.

Описано приклади успішних реалізованих проєктів, у які залучені різні категорії населення, з метою популяризації здорового способу життя та проведення цікавого, активного, змістовного дозвілля. Проаналізовано відповіді респондентів щодо найбільш популярних видів фізкультурно-оздоровчих та спортивно-масових активностей серед різних категорій населення. Розкрито позитивний вплив активного дозвілля через поліпшення здоров’я, розвиток якостей фізичних якостей, зниження ризиків захворювань, сприяння психічному здоров’ю та емоційному добробуту, зниження рівня стресу, тривожності, підтримку та розширення соціальних зв’язків та контактів, поліпшення пам’яті, уваги, концентрації. Доведено, що активне дозвілля є важливим елементом здорового способу життя, який позитивно впливає на фізичний, психічний та соціальний добробут людини.

Тенденції реалізації компетентнісного підходу в процесі професійної підготовки майбутніх інженерів: науково-дослідницький вимір

Наталія Романчук — 2024-10-08

У статті розглядається сучасний стан реалізації професійної підготовки майбутніх інженерних фахівців у закладах вищої технічної освіти на компетентнісних засадах. Досліджується проблема формування науково-дослідницьких компетентностей майбутніх інженерів як складової загальної професійної компетентності фахівця технічної галузі. Висвітлюється досвід роботи студентських наукових об'єднань Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова у напрямку формування науково-дослідних компетентностей майбутніх фахівців технічної галузі.

Характеризуються сучасні тенденції, зміст, особливості й мета професійної підготовки майбутніх інженерів у закладах вищої технічної освіти. Професійна компетентність майбутнього фахівця технічної галузі визначається як здатність творчо застосовувати здобуті знання й досвід у практиці виробничого процесу, вміння здійснювати науково-дослідну діяльність у галузі промислового виробництва, виявляти ініціативу в розв’язанні виробничих завдань, здатність організовувати роботу колективу.

Виокремлюється науково-дослідна компетентність як важлива складова професійної компетентності фахівця технічної сфери. Науково-дослідна компетентність визначається як інтегрована якість особистості майбутнього інженера, здатної до цілеспрямованої наукової, дослідницької діяльності в галузі промислового виробництва на основі сформованих знань, умінь, досвіду та ціннісного ставлення до професії, колег, державних природних ресурсів.

Характеризуються цільовий, мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, рефлексивний аспекти науково-дослідної компетентності майбутнього фахівця технічної галузі. Доводиться ефективність залучення майбутніх інженерів до науково-дослідної діяльності з метою формування навичок та досвіду продукування раціоналізаторських, винахідницьких ідей під час розв'язання аналітичних, пошукових, проєктувальних та конструкторських завдань.

Сучасний вихователь як фасилітатор ігрового навчання дітей передшкільного віку

Юлія Саврій — 2024-10-08

У статті визначено важливість ролі сучасного вихователя у фасилітації навчання дітей передшкільного віку через гру. Уточнено сутність поняття «фасилітація» та обґрунтовано необхідність використання фасилітації в контексті підготовки майбутніх вихователів до організації ігрової діяльності дітей. Для реалізації поставленої мети використано методи аналізу, синтезу, зіставлення систематизації та узагальнення, наукових положень.

Опираючись на аналіз науково-педагогічних досліджень, з’ясовано, що «фасилітація» походить від англ. facilitate – це допомагати, направляти, полегшувати. Тобто це фахівець, який направляє процес розвитку дитини, створює для цього атмосферу психологічної підтримки та інтелектуального й емоційного добробуту.

Закцентовано увагу на тому, що ігрова форма навчання дозволяє дітям не тільки засвоювати факти, але і розвивати навички співпраці, комунікації та критичного мислення. Вона перетворює навчання на захопливий процес, в якому діти навчаються не лише тому, що потрібно, але і тому, що це цікаво. Наголошено, що важливо здійснювати підготовку вихователів до організації ігрового навчання дітей, відповідно до сучасних освітніх стандартів, зарубіжних досліджень та українських освітніх концепцій.

Відповідно до різновидів ігор дітей передшкільного віку описано різні способи ігрового навчання, що може застосовувати вихователь-фасилітатор.

З’ясовано, що умілі фасилітатори здатні інтегрувати навчальні цілі в ігрові умови, сприяти залученню та активності кожної дитини. Сучасному вихователю важливо володіти знаннями та навичками, необхідними для організації навчання дітей передшкільного віку через гру, адже такий підхід сприяє навчанню, ранньому розвитку дитини та закладає основи для навчання впродовж життя.

Загальне та відмінності у дефініціях «творчість» та «креативність»

Дмитро Сидоров — 2024-10-08

У статті розглянуто дефініції «творчість» та «креативність» у ракурсі спільних рис та відмінностей між ними. У скороченій формі описана історія появи термінів та їх динамічна взаємодія у часі. У статті висвітлено картину різних поглядів на природу взаємодії дефініцій «творчість» та «креативність». Творчість як поняття є ширше, ніж креативність. Креативність своєю чергою має власні риси як діяльність, що передбачає генерування інноваційних ідей. Автор виділяє «новизну» та специфіку її пошуку (творчий акт), як те, що поєднує поняття. Окремо автор зупиняється на відмінностях між дефініціями, аналізуючи відомі джерела з цього питання. Також у статті приділено увагу характеристиці понять «творчість» та «креативність» у педагогічній сфері. Автором статті проаналізовано причини термінологічної заплутаності, де терміни то використовуються як синоніми, то розуміються по-різному. У прикінцевій частині статті автор робить висновки стосовно такої ситуації.

Цінності як фундамент культури: історичний огляд та сучасні погляди

Наталія Сідаш — 2024-10-08

Стаття присвячена дослідженню феномену цінностей, їх ролі у формуванні людської поведінки та культурних особливостей. Автор починає з констатації того факту, що цінності є невіддільною частиною нашого буття, впливаючи на мову, мислення та соціальні взаємодії. Проте, незважаючи на важливість, цінності залишаються складним і недостатньо дослідженим феноменом. Автор звертається до дослідження цінностей у історичному контексті, зокрема, до внеску антропологів. Детально розглядаються ідеї Клайда Клюкхона, який відійшов від релятивістського підходу в антропології, підтверджуючи існування універсальних людських цінностей. Крім того, автор аналізує роботу Флоренс Клюкхон та Фреда Стродтбека, які, продовжуючи роботу Клайда Клюкхона, розробили детальну типологію ціннісних орієнтацій. У подробицях розглядається модель спіральної динаміки, розробленої Клером В. Грейвсом, як інноваційний підхід до вивчення цінностей, який розглядає цінності як еволюційні структури, що змінюються залежно від історичних та соціальних контекстів. Аналізується теорія Ш. Шварца, як одна з найвпливовіших теорій у дослідженнях цінностей. Вона дає змогу порівнювати цінності різних культур, розуміти, чому люди по-різному ставляться до різних явищ, і прогнозувати їхню поведінку. Досліджується роль цінностей в організації соціальних систем. Автор звертається до класичних праць Т. Парсонса і Е. Шилса, які розглядають цінності як фундаментальні елементи культури, що інтегрують різноманітні соціальні дії.

Роль центрів професійної кар’єри в особистісному і професійному становленні майбутніх фахівців

Лідія Сліпчишин — 2024-10-08

Стаття розглядає роль та функції центру розвитку професійної кар'єри як важливого компонента професійної орієнтації у контексті освітньої та професійної підготовки майбутніх фахівців. Наголошено, що готовність особи до пошуку і вибору професії передбачає наявність розвинутої навички приймати рішення, тому педагоги повинні звертати увагу на її формування в освітньому процесі. Наведено підходи до підготовки молоді до вибору кар’єри, які застосовують у розвинутих зарубіжних країнах. Розглянуто групи чинників, які впливають на нерішучість особи у виборі кар’єри. Для зменшення негативного впливу цих чинників застосовують різні інституційні та освітні інструменти, заходи. Важливим інструментом підготовки молоді до майбутньої професійної діяльності визнано центр професійної кар’єри. Встановлено, що центр можна розглядати як ключовий елемент для самопізнання, особистісного розвитку та ефективного взаємозв'язку між учасниками освітнього процесу та потенційними роботодавцями. Водночас центр створює можливості для залучення фінансових ресурсів та розширення партнерських зв'язків із стейкхолдерами. Зазначається, що, незважаючи на великий потенціал центру як структури, багато ресурсних та організаційних проблем виникає через недостатнє фінансування та нечітку локалізацію цих центрів. Проведене серед здобувачів освіти дослідження виявило спектр відповідей про професійні та кар'єрні перспективи, що свідчить про різноманітність потреб та уподобань молоді. Зокрема, вказується на необхідність допомоги здобувачам освіти у самопізнанні та виборі кар'єрного шляху. Автори роблять висновок про важливість створення та розвитку центрів для підтримки молоді у процесі професійного становлення, а також розглядати їх як важливий елемент економічного розвитку країни після війни.

Особистість Климента Квітки в контексті викликів ХХ століття

Антоніна Сторожук — 2024-10-08

Стаття присвячена аналізу творчості українського фольклориста початку ХХ століття – Климента Квітки – ученого, який одночасно здійснював успішну адміністративну діяльність, очолюючи Кабінет музичної етнографії Всеукраїнської Академії наук у Києві. З’ясовано, що у найнесприятливіших умовах, навмисне створених сталінською владою, за постійного грубого втручання в наукову та адміністративну діяльність ученого, К. Квітці як молодому вченому, упоряднику вагомих збірників із музичного фольклору, визнаному теоретику-новатору (в майбутньому фундатору музично-фольклористичної педагогіки) – було вкрай важко поєднувати потужну наукову діяльність та виснажливу адміністративну роботу.

Доведено, що серйозна й відповідальна діяльність К. Квітки на ниві фольклористики відкрила вченому (як новатору з багатьох основоположних питань фольклористики) нові шляхи діяльності, що забезпечило йому незвідані досі можливості піти значно далі інших дослідників у своїх численних наукових досягненнях, які здивували наукову спільноту.

Учений зосереджує свою увагу на широкому колі інтересів, які віддзеркалюють насамперед: моральний кодекс збирача й дослідника фольклору, документування народної музики, специфіку предмета етномузикології, критику і текстологію, народне виконавство, музично-фольклорні жанри, транскрипцію, місце фольклористики в системі історичних дисциплін (створив єдину у світі логічно-точну теорію ритмоструктурної типології і картографування пісенних типів), походження музики, порівняльні аспекти дослідження, наукову самокритику.

За енциклопедичністю знань, глибиною опрацьованих проблем і аналітичним хистом учений Квітка, якого справедливо зараховують до вчених світового рівня, не має рівних у світовій етномузикології. Минули буремні століття та й на початку III тисячоліття ім’я великого вченого продовжує залишатися на найвищих щаблях наукових надбань особливої науки етномузикології.

Забезпечення командної роботи та комунікації в умовах віртуального середовища

Тетяна Шарова — 2024-10-08

В Україні останні п’ять років дистанційне навчання стало невіддільною частиною освітнього процесу. У статті досліджено вплив участі у віртуальних конференціях та командної роботи на ефективність дистанційного навчання. Виявлено, що віртуальні конференції забезпечують доступ до глобальних знань і ресурсів, даючи змогу студентам та викладачам обмінюватися досвідом, ідеями та результатами досліджень у зручному онлайн-форматі. Однак, незважаючи на очевидні переваги, такі як гнучкість та економія часу, є певні виклики, зокрема технічні труднощі та обмежену взаємодію між учасниками.

У науковій статті доведено, що участь у віртуальних конференціях для обдарованої молоді може значно впливати на їхній розвиток та навчання, зокрема розширення знань та кругозору, збільшення мотивації та зацікавленості, розвиток комунікативних навичок, можливість отримати фідбек та поради, створення мережі знайомств та співпраці. Робота обдарованої молоді у команді під час дистанційного навчання може бути важливим елементом їхнього освітнього процесу та особистісного розвитку, що зводиться до комунікації та співпраці, лідерства та спільної відповідальності, розвитку творчих навичок, розв’язання проблем та конфліктів, спільних досягнень та успіхів.

У висновках наголошено на тому, що робота в команді під час дистанційного навчання допомагає обдарованій молоді розвивати комунікаційні навички. Вони навчаються вирішувати конфлікти, розподіляти обов’язки та досягати спільних цілей, що є ключовими компетенціями в сучасному світі. Участь у віртуальних конференціях та робота в команді під час дистанційного навчання стимулюють до творчого мислення та інноваційного підходу до розв’язання проблем. Участь у віртуальних конференціях та робота в команді під час дистанційного навчання є важливими складниками інноваційного підходу до розвитку сучасної молоді.