ПІДВИЩЕННЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ЯК ПЕРЕДУМОВА ПРОФІЛАКТИКИ СТРЕСОВИХ ПЕРЕВАНТАЖЕНЬ У ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Анотація

У статті розкриваються особливості стресових перевантажень у педагогів, аналізується вплив рівня стресостійкості на здатність подолати  екстремальну ситуацію, опанувати власні страхи. Зазначено, що продуктивність адаптаційних процесів залежить від рівня розвиненості у педагогічного працівника цілого ряду психологічних навичок, умінь, внутрішньої мотивації для засвоєння програм саморегуляції, зовнішньої фасилітації з боку референтно значущого оточення та своєчасної якісної психологічної  інтервенції. У стресогенних ситуаціях актуалізується проблема необхідності самокорекції педагогом емоційно напружених станів та неадекватних реакцій, спричинених стресом у екстремальних та кризових ситуаціях. Акцентується на необхідності розроблення індивідуальних програм психопрофілактики негативних наслідків впливу несприятливих подій як на психічне, так і на соматичне здоров’я педагогічних працівників. 

Інтерпретуючи отримані дані, слід зазначити, що у педагогічних працівників  синдром професійного виснаження є в основному у фазі «резистенції», що свідчить про те, що перманентно перебуваючи в стресі в силу особливостей виснажливої педагогічної професії, педагог свідомо або ж інтуїтивно намагається відновити почуття психологічної рівноваги, намагається зменшити негативний вплив зовнішніх стресорів, відновити внутрішній емоційний та фізичний ресурс. Саме комплексні превентивні програми, свідоме бажання педагогічних працівників отримати психорекційну допомогу з боку практичних психологів закладів освіти сприятиме запобіганню процесу формування синдрома професійного вигорання, професійним деформаціям та виникненню розладів на рівні психічного і психосоматичного здоров’я.